Во все времена рождение ребенка считалось таинством,
на которое способна только Женщина.
Именно это всегда было и остается главной миссией женщины – дарить потомство.
За это ее боготворят,
ценят и возвеличивают… И если еще каких-то лет десять тому мужчина был не вхож в это Таинство,
а проще говоря,
о присутствии папы на родах даже не помышляли,
то сегодня партнерские роды повсеместно становятся нормой жизни.

Так что это – новомодная тенденция или осознанная необходимость,
которую нам диктует сама жизнь?
Как бы там ни было,

-----

У всі часи народження дитини вважалося таїнством,
на яке здатна лише Жінка.
Саме це завжди було й залишається головною місією жінки – дарувати потомство.
За це її обожнюють,
цінують і звеличують... І якщо ще якихось років десять тому чоловік не був вхожий в це Таїнство,
а простіше кажучи,
про присутність тата на пологах навіть не помишляли,
то сьогодні партнерські пологи повсюдно стають нормою життя.

Так що це – новомодна тенденція чи усвідомлена необхідність,
яку нам диктує саме життя?
Як би там не було,
у так званих спільних пологів є свої прихильники та противники. Спробуємо розібратися в аргументах тих і інших.

Спочатку про плюси…
Спільні пологи – це спільні переживання,
які максимально зміцнюють стосунки між подружжям.
Підготовка та участь у пологах допомагає чоловікові одразу відчути себе батьком.
Особливо це актуально,
коли народжується первісток.
Чоловік бере на себе всю відповідальність за практичну сторону пологів: домовляється з медичним персоналом,
приймає важливі рішення.
Але найголовніше,
утішає і підбадьорює дружину в найскладніші моменти. Психологічно жінка значно легше переносить перейми,
якщо поруч знаходиться коханий чоловік.

Крім того,
психіка дитини надалі формується більш правильно,
якщо в першу мить свого життя він бачить не тільки маму,
але й тата,
які вітають його.
Адже перші 40 хвилин життя немовля не спить.
Це унікальний момент,
коли проходить імпринтинг,
або запечатання новонародженим об'єктів,
з якими надалі встановлюється довготривалий зв'язок.
Контакт батька і дитини очі в очі гарантує прив'язаність один до одного протягом усього життя.
Після пологів,
вже на етапі догляду за малюком пережиті разом події тільки зайвий раз стимулюватимуть тата до будь-якої допомоги з немовлям.
Адже якщо чоловік пройшов через найстрашніше,
майже так само «народив» — то змінити підгузник чи помити пляшечку своєму дитині не здаватимуться такими клопітними вже точно…
А тепер про можливі мінуси…
Не варто забувати,
що навіть найлюблячий і найтолерантніший майбутній тато,
це,
перш за все,
мужчина. А подавляющее большинство мужчин в силу своего психологического устройства негативно реагируют на разного рода «натуральность».
І навіть якщо чоловік і не подасть виду,
то на несвідомому рівні цілком можуть сформуватися і огидність,
і можливе інтимне охолодження до своєї жінки.

Чоловік важко переносить страждання і крики своєї жінки і сам може впасти в стан «ступору» і навіть шоку,
стаючи вже не помічником,
а додатковим дратівливим фактором (як для жінки,
так і для медперсоналу).
На символічному культурному рівні процес пологів завжди був неким таїнством для чоловіка. Знову ж на підсвідомому рівні у чоловіка цілком може відкластися неке «рівноправ’я» у цьому процесі і нівелюватися те саме повага до жіночої сутності за типом вічного: «ми,
чоловіки – забезпечуємо,
а ви,
жінки – нам народжуєте».

Звісно,
що ці плюси і мінуси «працюють» в залежності від кожної конкретної людини і кожної конкретної ситуації.
І бути чи не бути татові на пологах – кожна родина визначає сама.
Психологи і лікарі займають тут єдину позицію: присутність чоловіка на пологах рекомендована після відповідної психологічної підготовки.