Автоімунний протокол (АІП) при тиреоїдиті Хашимото: що показали два дослідження

Коротко

Автоімунний протокол — найрадикальніша з популярних дієт при Хашимото. Якщо безглютенова дієта прибирає один білок, то тут із раціону йдуть зернові цілком, бобові, молочні продукти, яйця, горіхи та насіння, пасльонові, алкоголь, кава, підсолоджувачі та частина добавок. Обіцянка при цьому звучить велика: зупинити автоімунний процес їжею. У раціоні при цьому лишаються м'ясо, риба, овочі крім пасльонових, фрукти та жири, а сам протокол побудований за фазами: після елімінації має йти повернення продуктів. У двох наявних дослідженнях фаза виключення тривала 10 і 12 тижнів — усі дані, про які йтиметься, отримані саме на цих строках.

Ідея, на якій побудований протокол, — підвищена проникність кишківника: припускається, що коли прибрати подразливі продукти, зменшиться надходження антигенів, а разом із ним притихне й автоімунна відповідь. Сам механізм розібраний окремо, у матеріалі про проникність кишківника. Тут ідеться про інше: чи працює побудована на ньому дієта.

Перевірити цю обіцянку можна лише даними, і дані існують. Їх мало, вони слабкого дизайну, і кажуть вони не те, що каже обіцянка.

Скільки насправді даних

Інтервенційних досліджень автоімунного протоколу саме при тиреоїдиті Хашимото — два. Не «мало», не «недостатньо», а буквально два.

• Abbott і співавтори, 2019: набрано 17 жінок 20–45 років, програму завершили 16, строк 10 тижнів (Abbott RD, Cureus 2019).
• Ihnatowicz і співавтори, 2023: 28 осіб, з них один чоловік, строк 12 тижнів (Ihnatowicz P, Ann Agric Environ Med 2023).

Обидві роботи одногрупові: вимірювання робили до і після, порівнювати не було з ким. Ні рандомізації, ні засліплення, ні групи, що продовжувала харчуватися звично.

Жодного рандомізованого дослідження автоімунного протоколу не існує. Ані при тиреоїдиті, ані при запальних захворюваннях кишківника, ані при ревматоїдному артриті — ані при жодному захворюванні. Мета-аналізів протоколу теж немає.

Увесь масив даних щодо протоколу — чотири інтервенційні дослідження на 68 учасників сумарно: дві роботи при тиреоїдиті, одна при запальних захворюваннях кишківника на 15 пацієнтах і одна при ревматоїдному артриті на 9 (Pardali EC, Metabol Open 2025). Для порівняння: цієї кількості людей не вистачило б навіть на одну руку середнього РКД.

Що змінилося — і що не змінилося

Перше дослідження вимірювало три речі одночасно: самопочуття, функцію щитоподібної залози та запалення. Результати розійшлися.

Читається ця таблиця так. Людині стало помітно краще — і за якістю життя, і за кількістю скарг, причому розмір ефекту тут великий. Щитоподібна залоза при цьому не зрушила за жодним показником. Антитіла до тиреоглобуліну в середньому навіть підросли, хоча розкид у цій групі вдвічі перевищував саму середню величину, тож напрямок зсуву інтерпретувати не можна.

З показників передзаданого аналізу значуще змінився лише маркер системного запалення hs-CRP: зниження на 29 %, з 1,63 до 1,15 мг/л (p = 0,022). Розмір ефекту малий, а дизайн не дозволяє сказати «протокол знизив запалення» — коректно лише «знизилося на тлі втручання». У висновках автори згадують ще й зсуви в лейкоцитарній формулі, але тримаються вони слабше: кількість лейкоцитів в основному аналізі значуще не змінилася, а зростання частки лімфоцитів не пережило поправку на множинні порівняння, про що автори прямо й пишуть.

Друга робота: антитіла зросли

Друге й більше дослідження дало результат, який у переказах зазвичай губиться. За 12 тижнів ТТГ, вільні Т3 і Т4 знизилися, залишаючись у межах референсу, об'єм щитоподібної залози зменшився, антитіла до тиреоглобуліну знизилися злегка — а антитіла до тиреопероксидази зросли значуще (Ihnatowicz P, Ann Agric Environ Med 2023).

Там само автори зазначають, що вага учасників знижувалася, і пояснюють це дефіцитом калорій. Це важлива деталь: частина спостережуваних зсувів могла бути наслідком схуднення, а не складу раціону.

Підсумок за двома роботами простий. В одній антитіла не змінилися, у другій зросли. Роботи, що показала б їх зниження, не існує.

Чому «дієта» тут — не лише дієта

Навіть поліпшення самопочуття не можна приписати самій відмові від продуктів, і це видно з опису втручання. У першому дослідженні учасниці отримували не перелік заборон, а десятитижневу супроводжувану програму:

• роботу команди з лікаря, нутриціологів-практиків і сертифікованих health-коучів;
• навчання та підтримку електронною поштою і в закритій групі;
• окремий блок щодо способу життя: сон, керування стресом, рух, час на вулиці, підтримувальне оточення;
• на п'ятому тижні — індивідуальні рекомендації з харчування, складені за власними аналізами кожної учасниці.

Розділити внесок харчування, коучингу, групи підтримки та уваги лікаря в такому дизайні неможливо навіть теоретично. Назва роботи це відображає чесно: вона вивчала протокол як частину мультидисциплінарного втручання, а не саму дієту.

Варто знати й про конфлікт інтересів: він розкритий у самій публікації. Співавтор дослідження — співзасновник компанії, чия коучингова програма і була досліджуваним втручанням.

Чого в цих дослідженнях немає

• Немає контрольної групи в жодній із двох робіт.
• Немає спостереження довше 12 тижнів.
• Немає твердих результатів: доза левотироксину, перехід у явний гіпотиреоз, динаміка УЗД як основна точка — нічого цього не вимірювали.
• Практично немає чоловіків: у першій роботі вибірка лише жіноча, у другій один чоловік на 28 осіб.
• Немає даних про те, що відбувається після завершення програми.

Що кажуть настанови

Нічого. Це і є результат, а не порожня клітинка.

Автоімунний протокол не згадується в жодній настанові Американської чи Європейської тиреоїдних асоціацій — ні як рекомендована опція, ні як розглянута і відхилена. У найсвіжішій настанові Європейської тиреоїдної асоціації щодо левотироксину слова «autoimmune protocol», «elimination diet» і «Paleo» не трапляються жодного разу; дієта обговорюється там винятково як чинник всмоктування препарату.

Відсутність у настановах не означає «доведено, що не працює». Вона означає, що доказової бази не вистачило навіть на те, щоб протокол потрапив в обговорення. Визнають це й автори, які симпатизують підходу: систематичний огляд палеодієти при автоімунних тиреопатіях знайшов усього вісім робіт, з яких шість — описи окремих випадків (Hollywood JB, J Am Nutr Assoc 2023).

Ризики та витрати

Сувора елімінація не безкоштовна, і її ціну варто знати заздалегідь.

Мікробіота. У десяти здорових добровольців місяць безглютенової дієти супроводжувався зниженням біфідобактерій і лактобацил та зростанням ентеробактерій (De Palma G, Br J Nutr 2009). У пізнішому дослідженні шістнадцять тижнів низькоглютенового харчування у здорових дорослих супроводжувалися зниженням багатства мікробіоти та частки бактерій, яким приписують користь (Delmas E, Nutrients 2025). Обидві роботи вимірювали зсуви відносно звичного харчування самих учасників. Перша при цьому попередня: десять добровольців, одна група, місяць — автори так її й називають.

Нутрієнти. У дорослих, які роками уникали пшениці без діагнозу, часто бракувало клітковини й кальцію, причому багато хто заразом відмовлявся і від молочного (Golley S, Nutr Diet 2019).

Гроші. Дорожчими виявляються саме базові безглютенові продукти: у грецькому роздрібі їхня медіана вища на 1,03 € за 100 г (95 % ДІ 0,93–1,13). Решта категорій — снеки, солодощі, соуси — навпаки, виявилися трохи дешевшими за звичайні (−0,20 €, 95 % ДІ −0,37…−0,02), а за кошиком загалом значущої різниці не знайшли (Bathrellou E, Nutr Bull 2025). Автоімунний протокол ширший за безглютенову дієту, і даних про його вартість немає взагалі.

Пряма шкода. У людей зі стриктурами кишківника протокол може бути небезпечним: описані посилення симптомів із неможливістю завершити програму та госпіталізація з частковою тонкокишковою непрохідністю після надлишку сирих овочів (Pardali EC, Metabol Open 2025).

Заради чесності варто сказати й протилежне. У великій французькій когорті з 20 456 осіб без целіакії ті, хто обмежував глютен, їли в середньому більше фруктів і овочів та менше солодкого, солоного й алкоголю — їхній раціон виявився ближчим до здорового, а не гіршим (Perrin L, Br J Nutr 2019). Елімінація не збіднює раціон автоматично; вона збіднює його тоді, коли прибране нічим не замінюють.

Фаза повернення продуктів

Автоімунний протокол складається з трьох фаз: елімінація, реінтродукція, підтримання. Повернення продуктів — не опція і не ознака слабкості, а засаднича частина задуму.

На практиці саме ця фаза найчастіше не доводиться до кінця, і тут доведеться сказати прямо: цифр щодо неї немає. Даних про те, яка частка людей поза дослідницьким протоколом доходить до повернення продуктів, не існує. Довгострокових даних щодо підтримувальної фази теж немає.

Натомість відомо, чим небезпечне застрягання в першій фазі. Автори огляду формулюють це без манівців: протокол не призначений для довічного дотримання, а перебування у фазі елімінації створює ризик дефіцитів нутрієнтів і недостатнього харчування (Pardali EC, Metabol Open 2025).

Що здати до початку

• Антитіла до тканинної трансглутамінази та загальний IgA — до відмови від глютену. На безглютеновій дієті целіакія перестає діагностуватися, і людина ризикує залишитися з нез'ясованим діагнозом надовго. При автоімунних хворобах щитоподібної залози целіакія підтверджується біопсією приблизно в 1,6 % — за об'єднаними даними 6024 пацієнтів, у дітей із тиреоїдитом частіше, 6,2 % (Roy A, Thyroid 2016).
• ТТГ, вільний Т4, антитіла до ТПО — точка відліку, без якої будь-які зміни потім немає з чим порівнювати.
• Вітамін D, феритин, вітамін B12 — те, що елімінація може погіршити і що варто знати заздалегідь.
• Вага — щоб відрізнити ефект складу раціону від ефекту дефіциту калорій.

Що при тиреоїдиті підпирається даними

Методичка, яка залишає читача з одним «не можна», марна. Тому — що відомо про добавки.

Селен. Найстійкіші дані. У мета-аналізі 35 рандомізованих досліджень селен знижував антитіла до ТПО, а в пацієнтів без замісної терапії трохи знижував ТТГ; на вільні Т4 і Т3, антитіла до тиреоглобуліну та об'єм залози впливу не було, частота небажаних явищ не відрізнялася від контролю (Huwiler VV, Thyroid 2024). Застереження суттєве: розкид між дослідженнями дуже великий, і самі автори формулюють висновок обережно. У мережевому мета-аналізі, що порівняв добавки між собою, з усіх втручань встояв лише селен (Peng B, Front Endocrinol 2024).

Але є й другий бік. Окремий мета-аналіз не знайшов у селену клінічно значущої користі — ні за самопочуттям, ні за ТТГ у нелікованих, ні за картиною УЗД (Winther KH, Endocrine 2017). Кокранівський огляд чотирьох ранніх досліджень на 463 учасниках констатує головне: жодне з них не перевірило, чи зміниться доза левотироксину та якість життя (van Zuuren EJ, Cochrane Database Syst Rev 2013). І в селену є сигнал шкоди поза щитоподібною залозою: у рандомізованому дослідженні приймання 200 мкг на добу протягом у середньому 7,7 року супроводжувалося вищою захворюваністю на цукровий діабет 2 типу (Stranges S, Ann Intern Med 2007).

Вітамін D. Мета-аналіз 12 рандомізованих досліджень на 862 пацієнтах із тиреоїдитом показав зниження антитіл до ТПО та тиреоглобуліну (Tang J, Medicine 2023). А от чи впливає вітамін D на саму функцію залози, два мета-аналізи відповідають по-різному, і чесніше сказати про це прямо, ніж обрати зручну відповідь.

Йод. Надлишок пов'язаний із частішим автоімунним тиреоїдитом: у п'ятирічному спостереженні захворюваність становила 0,2 % при легкому дефіциті йоду, 1,0 % при більш ніж достатньому і 1,3 % при надмірному споживанні (Teng W, N Engl J Med 2006). Це спостережні дані; досліджень, де людям із тиреоїдитом цілеспрямовано обмежували б йод, не проводилося.

Міо-інозитол. Пристойних даних немає: плацебо-контрольованих досліджень при тиреоїдиті не проводилося, а в мережевому мета-аналізі його ефект не підтвердився.

Кому пробувати виправдано, а кому ні

Що в підсумку

Автоімунний протокол працює — але не там, де обіцяє. Двом вимірюванням якості життя можна вірити настільки, наскільки дозволяє відсутність контрольної групи: людям стало краще. Щитоподібній залозі в першій роботі не стало ніяк: ні ТТГ, ні вільні гормони, ні антитіла не зрушили. У другій зсуви були — ТТГ і вільні гормони знизилися, не виходячи за референс, а об'єм залози зменшився, — але там само значуще зросли антитіла до ТПО і знижувалася вага, тож частина змін могла бути наслідком дефіциту калорій, а не складу раціону.

Це не вирок дієті й не привід її забороняти. Це привід чесно назвати ціну й мету. Якщо мета — почуватися краще і людина готова до обмеженої за строком, супроводжуваної програми, що закінчується поверненням продуктів, у такого рішення є слабка, але реальна підстава. Якщо мета — зупинити автоімунний процес, підстави немає, а ціна — місяці обмежень, ризик дефіцитів і відкладений діагноз целіакії.

Різниця між цими двома цілями і є весь сенс цієї методички.