Вступ: чому «втома наднирників» — неточний термін
Концепцію «adrenal fatigue» запропонував натуропат Джеймс Вілсон у 1998 році. Ідея полягала в тому, що хронічний стрес буквально виснажує наднирники, знижуючи вироблення кортизолу. Однак систематичний огляд у BMC Endocrine Disorders (2016) проаналізував 58 досліджень і не знайшов достовірних доказів існування «втоми наднирників» як окремої нозологічної одиниці. Ендокринологічне товариство (Endocrine Society) у 2016 році офіційно заявило, що це не визнаний діагноз.
Це не означає, що проблема не існує. Вона існує, але правильніше називати її дисфункцією осі HPA (гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі). На відміну від міфічної «втоми», дисрегуляція HPA — добре задокументоване явище з нейроендокринними маркерами, описане у Nature Reviews Endocrinology (2015) та The Lancet Psychiatry (2014). Точна термінологія важлива, бо вона визначає підхід до діагностики та лікування.
Вісь HPA: як працює система стресової відповіді
Гіпоталамус виділяє кортикотропін-рилізинг-гормон (CRH), який стимулює передню частку гіпофіза до секреції адренокортикотропного гормону (АКТГ). АКТГ з кровотоком досягає кори наднирників і запускає синтез кортизолу з холестерину через каскад ферментів CYP11A1, CYP17, CYP21, CYP11B1.
Кортизол — глюкокортикоїдний гормон з множинними функціями: регуляція вуглеводного обміну (стимуляція глюконеогенезу), пригнічення запалення, модуляція імунної відповіді, підтримка артеріального тиску, мобілізація енергетичних резервів при стресі. У нормі кортизол дотримується чіткого циркадного ритму: пік уранці (6:00–8:00, кортизолова відповідь пробудження — CAR), поступове зниження до вечора і мінімум опівночі. Цей патерн регулюється супрахіазматичним ядром гіпоталамуса та петлею негативного зворотного зв'язку — підвищений кортизол пригнічує CRH і АКТГ.
Три фази дисрегуляції осі HPA: модель, а не діагноз
Це описова модель з літератури про стрес: за кривою кортизолу слини на ці фази не ділять, і жодне ендокринологічне товариство такої стадійності не визнає. Практичний сенс моделі — напрям корекції, а не діагноз.
Фаза 1: Гіперкортизолізм (фаза тривоги)
При гострому стресі вісь HPA активується, рівень кортизолу підвищується. У нормі система повертається до базового рівня після усунення стресора. Однак при хронічному стресі CRH і АКТГ залишаються підвищеними, і кора наднирників продукує надлишковий кортизол. Клінічні прояви: безсоння (особливо раннє пробудження о 3–4 ранку), тривожність, вісцеральне ожиріння (типова локалізація — живіт, обличчя), підвищення артеріального тиску, інсулінорезистентність, схильність до інфекцій верхніх дихальних шляхів. Мета-аналіз у Psychoneuroendocrinology (2017) підтвердив зв'язок хронічного гіперкортизолізму з метаболічним синдромом та підвищеним ризиком серцево-судинних подій.
Фаза 2: Кортизолова резистентність
Глюкокортикоїдні рецептори (GR) десенситизуються — клітини «перестають чути» кортизол, незважаючи на його нормальний або підвищений рівень у крові. Цей феномен аналогічний інсулінорезистентності. Дослідження, опубліковане у Proceedings of the National Academy of Sciences (2012), показало, що хронічний психологічний стрес знижує чутливість GR-рецепторів на імунних клітинах, спричиняючи прозапальний стан. Клінічно це проявляється парадоксом: рівень кортизолу нормальний або високий, але організм поводиться так, ніби кортизолу недостатньо — посилюється запалення, погіршується резистентність до стресу.
Фаза 3: Адаптивна гіпокортизолемія
При тривалій дисрегуляції відбувається пригнічення осі HPA на рівні гіпоталамуса та гіпофіза. Рівень CRH і АКТГ знижується, як наслідок, падає продукція кортизолу. Це НЕ виснаження наднирників (вони здатні виробляти кортизол), а центральна даунрегуляція — мозок захищає організм від подальшого катаболічного впливу хронічно високого кортизолу. Прояви: хронічна втома (особливо вранці, парадоксально не покращується сном), ортостатична гіпотензія, гіпоглікемія між прийомами їжі, зниження імунітету, непереносимість фізичних навантажень, потяг до солоного. Ортостатична гіпотензія, гіпоглікемія і потяг до солоного — привід спершу виключити недостатність наднирників ранковим кортизолом крові. Дослідження у Biological Psychology (2013) описало знижену кортизолову відповідь у пацієнтів із синдромом хронічної втоми, фіброміалгією та посттравматичним стресовим розладом.
Діагностика: що показує кортизол — і що ні
Ранковий кортизол у крові потрібен, щоб виключити недостатність надниркових залоз; за підозри роблять тест з АКТГ — «золотий стандарт». Надлишок кортизолу (синдром Кушинга) ранковим аналізом не шукають: потрібні добова сеча, пізній кортизол слини або тест з дексаметазоном.
Тест DUTCH і добові криві кортизолу (висушена сеча або слина у 4–5 точках) описують ритм, але діагноз «вигорання» не ставлять і на стадії «тривога, опір, виснаження» не ділять; жодне ендокринологічне товариство їх для цього не використовує. Кортизол зростає від самого уколу і хвилювання та змінюється протягом дня, тому будь-який аналіз здають строго в призначений час.
Втому і стрес вимірюють анкетами. FSS (втома: 9 запитань, середній бал від 1 до 7, 4 і вище — значуща втома) і PSS-10 (стрес: 10 запитань, від 0 до 40). Заповнюють на старті та через 6 і 12 тижнів — так видно, чи працює план; додатково — варіабельність пульсу за годинником чи браслетом.
Додаткові маркери за показаннями: DHEA-S (попередник наднирникових андрогенів, знижується при хронічному стресі), прегненолон, 17-ОН-прогестерон, ренін/альдостерон (при підозрі на недостатність мінералокортикоїдної функції), феритин, вітамін D, ТТГ та вільний Т4 (вторинна гіпотиреоз часто супроводжує дисфункцію HPA).
Протокол відновлення осі HPA
1. Циркадна гігієна
Відновлення природного ритму кортизолу починається з нормалізації циркадних сигналів. Ранкове сонячне світло (30 хв протягом першої години після пробудження) — найпотужніший стимулятор правильного піку кортизолу. Світло активує меланопсин-вмісні гангліонарні клітини сітківки, які передають сигнал до супрахіазматичного ядра, синхронізуючи центральний годинник. Дослідження в Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism (2019) продемонструвало, що ранкова світлотерапія (10 000 люкс, 30 хвилин) нормалізує ранковий кортизоловий викид у пацієнтів з порушеним циркадним ритмом.
- Фіксований час підйому (±30 хв, включно з вихідними)
- Відмова від екранів за 90 хв до сну (або використання блокаторів синього світла)
- Сон у повній темряві при температурі 18–20°C
- Останній прийом кофеїну — до 14:00
- Вечірня програма заспокоєння: тепла ванна, легкий магнієвий душ, читання
2. Адаптогени з доказовою базою
Ашваганда (Withania somnifera) — найбільш вивчений адаптоген. Проспективне рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження в Indian Journal of Psychological Medicine (2012; 64 дорослих із хронічним стресом) показало, що 300 мг екстракту кореня (стандартизованого за 5% вітанолідів) двічі на добу протягом 60 днів знижує кортизол крові на 27,9% проти 7,9% на плацебо (p = 0,0006) та зменшує бали за всіма шкалами стресу, включно з тривожністю і безсонням (p < 0,0001). Систематичний огляд у Journal of Alternative and Complementary Medicine (2014) підтвердив анксіолітичний ефект. Огляд 2025 року: кортизол знижується, але стрес за шкалою PSS не змінюється; зрідка — ураження печінки. Бренди з кращою доказовою базою: KSM-66, Sensoril.
Родіола рожева (Rhodiola rosea) — модулює відповідь осі HPA. Систематичний огляд 11 плацебо-контрольованих РКД у Phytomedicine (2011) дійшов висновку, що родіола, можливо, покращує розумову працездатність і знижує розумову втому; незалежних повторень досліджень мало. Дозування: 200–400 мг екстракту (стандартизація: 3% розавінів, 1% салідрозиду) уранці натще.
Елеутерокок (Eleutherococcus senticosus) — підвищує толерантність до стресу. Дозування: 300–500 мг екстракту вранці. Дослідження у Current Clinical Pharmacology (2009) підтвердило адаптогенні властивості.
Базилік священний (Holy Basil, Ocimum sanctum) — традиційний аюрведичний адаптоген. Дозування: 500 мг екстракту двічі на добу. Дослідження в Journal of Ayurveda and Integrative Medicine (2014) показало зниження стресу та тривожності.
3. Нутрицевтична підтримка
- Фосфатидилсерин: у випробуванні 600 мг на добу 10 днів пом'якшував підйом кортизолу під час навантаження на велотренажері — пік на 39% нижчий, ніж на плацебо (Journal of the International Society of Sports Nutrition, 2008; 10 здорових чоловіків)
- Магній (наприклад, гліцинат): до 350 мг елементарного магнію на добу (на упаковці — рядок «елементарний магній»); при хворобі нирок — лише з лікарем. Кофактор понад 300 ферментів, покращує якість сну
- Вітамін C: 1000–2000 мг/добу — наднирники містять найбільшу концентрацію вітаміну C в організмі, він є кофактором стероїдогенезу
- Пантотенова кислота (B5): 500 мг/добу — безпосередній попередник коферменту А, критично важливого для стероїдогенезу
- Омега-3 (EPA+DHA): 2000–3000 мг/добу — знижує нейрозапалення та модулює вісь HPA
- Адаптогенні комплекси з ашвагандою + родіолою + елеутерококом часто ефективніші за монокомпонентні препарати
4. Управління стресом і рух
Не існує добавки, яка замінить управління хронічним стресом. Мета-аналіз 45 рандомізованих випробувань з активним контролем (Journal of Psychiatric Research, 2017) показав, що медитація знижує кортизол, маркери запалення (СРБ, ФНО-α), артеріальний тиск і пульс.
- Дихальні практики (когерентне дихання 5,5 вдихів/хв, метод 4-7-8)
- Помірні аеробні навантаження 30–45 хвилин 4–5 разів на тиждень (якщо втома після тренування тримається до наступного дня — знизити інтенсивність: ходьба, плавання, йога)
- Прогулянки в природі (Scientific Reports, 2019: від 120 хвилин на тиждень на природі пов'язані з добрим самопочуттям і самооцінкою здоров'я)
- Йога нідра, прогресивна м'язова релаксація — практики глибокого розслаблення
- Соціальна підтримка — самотність є незалежним фактором хронічної активації HPA
5. Дієтичні стратегії
Часте дробне харчування з достатньою кількістю білка (1,2–1,6 г/кг), стабільний рівень глюкози (уникнення різких коливань), уникнення жорстких низькокалорійних дієт у періоди відновлення. Якщо на тлі інтервального голодування посилюються втома і запаморочення — повернутися до регулярного харчування.
Часті запитання (FAQ)
Чи існує «втома наднирників» як діагноз?
Ні, це не визнаний медичний діагноз. Ендокринологічні товариства (Endocrine Society, 2016) не підтримують цей термін. Однак дисфункція осі HPA — реальний стан з вимірюваними біомаркерами, що потребує корекції.
Як швидко відновлюється вісь HPA?
Терміни індивідуальні; чи працює план, оцінюють за анкетами FSS і PSS-10 через 6 і 12 тижнів.
Чи можна приймати ашваганду при гіпертиреозі?
З обережністю. Ашваганда може стимулювати щитоподібну залозу. При аутоімунному тиреоїдиті (Хашимото) чи гіпертиреозі (Грейвса) необхідний контроль ТТГ, свТ3 і свТ4 кожні 4–6 тижнів.
Чи шкідлива кава при дисфункції HPA?
Кофеїн стимулює викид кортизолу. За поганого сну та ранкової розбитості — обмежити кофеїн до 100 мг/добу (1 чашка) до 12:00 або виключити на 4–8 тижнів і порівняти сон та анкети.
Які аналізи здати в першу чергу?
Ранковий кортизол крові та АКТГ (виключити недостатність надниркових залоз), ТТГ, свТ4, феритин, вітамін D, загальний аналіз крові; анкети FSS і PSS-10 як цифра «до». Добова крива кортизолу слини та DUTCH діагноз не ставлять — лише за конкретним питанням лікаря, наприклад пізній кортизол слини за підозри на синдром Кушинга.
Чи можна займатися інтенсивним спортом при дисфункції HPA?
Можна, але з контролем інтенсивності: якщо втома після тренування тримається до наступного дня — знизити інтенсивність (ходьба, плавання, йога, легкий велосипед).
Ця стаття має інформаційний характер. Перед початком будь-якого протоколу обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.
Диференційна діагностика: коли дисрегуляція HPA — це насправді Кушинг або Аддісон
Перш ніж атрибутувати симптоми функціональній дисрегуляції осі HPA, обов'язково виключити дві органічні патології зі схожою клінікою: синдром Кушинга (хронічний ендогенний гіперкортизолізм) та первинну надниркову недостатність (хвороба Аддісона). Пропуск цих діагнозів — клінічно небезпечний: нелікований Кушинг має 5-річну смертність до 50% від кардіоваскулярних ускладнень, нерозпізнаний Аддісон може закінчитись адреналовою кризою.
Синдром Кушинга маніфестує не просто «підвищеним кортизолом», а характерним фенотипом: центральне ожиріння при тонких кінцівках, місяцеподібне обличчя, «бичача шия», широкі фіолетові стрії (>1 см), проксимальна м'язова слабкість (хворий не може встати зі стільця без рук), легкі гематоми, нова артеріальна гіпертензія та діабет у молодої людини. Клінічна настанова Endocrine Society (2008) рекомендує тестування при наявності прогресуючих ознак з високою дискримінативною цінністю або при адреналовій інциденталомі PMID: 18334580. Перша лінія — один із трьох тестів: 24-годинна вільна сеча на кортизол (×2-3 збору), 1 мг нічна супресія дексаметазоном (взяти кортизол сироватки о 8:00 наступного ранку — патологія, якщо >50 нмоль/л або >1,8 мкг/дл), пізньовечірній кортизол слини (23:00). При патологічному результаті — підтвердження другим тестом; конкордантна патологія = направлення для пошуку джерела (АКТГ-залежний vs незалежний).
Первинна надниркова недостатність (хвороба Аддісона) — це не «втома», а життєзагрозлива дефіцитарність кортизолу + альдостерону. Клінічна настанова Endocrine Society (2016) перелічує ключові ознаки: хронічна слабкість, втрата ваги, гіперпігментація (особливо рубців, ясен, складок долонь), ортостатична гіпотензія, сольова жадоба, гіпонатріємія, гіперкаліємія, метаболічний ацидоз PMID: 26760044. У жінок із незрозумілою стійкою нудотою, втомою та гіпотензією при вагітності — обов'язкове тестування. Золотий стандарт — короткий тест зі стимуляцією кортикотропіном (250 мкг косинтропіну/тетракозактиду в/в або в/м, кортизол на 0 та 30/60 хв); кортизол на 30 хв <500 нмоль/л (18 мкг/дл) — підтвердження. Якщо тест недоступний — ранковий АКТГ + кортизол: АКТГ >2× верхньої межі при низькому кортизолі вказує на первинну патологію. Етіологія в Європі та Україні в ~80% випадків — автоімунний адреналіт; підтвердження — антитіла до 21-гідроксилази.
Практичний поріг: будь-який пацієнт із гіперпігментацією, сольовою жадобою, гіпонатріємією або вагітна з ортостазом — це Аддісон, доки не доведено зворотного, а не функціональна дисрегуляція. Будь-який пацієнт із прогресуючими стріями, проксимальною слабкістю та новою гіпертензією — це Кушинг, доки не доведено зворотного.
Референсні діапазони кортизолу та DHEA-S за матрицями та віком
Без конкретних чисел будь-яке обговорення «високого» чи «низького» кортизолу втрачає клінічний сенс. Нижче — діапазони, які використовуються у валідованих ендокринологічних лабораторіях; завжди звіряти з референсом конкретного аналізатора, оскільки масспектрометрія (LC-MS/MS) дає нижчі цифри, ніж старі імунохімічні методи.
Кортизол сироватки (загальний) — циркадні точки:
- 06:00–08:00: 138–690 нмоль/л (5–25 мкг/дл).
- 16:00–18:00: 83–359 нмоль/л (3–13 мкг/дл).
- 23:00 (опівнічний): <138 нмоль/л (<5 мкг/дл) у сплячого, <207 нмоль/л (<7,5 мкг/дл) у неспаного.
- Після 1 мг нічної дексаметазонової супресії: <50 нмоль/л (<1,8 мкг/дл) — норма; патологія при ≥50 нмоль/л PMID: 18334580.
Вільний кортизол добової сечі (UFC) — золотий маркер інтегрованої експозиції:
- LC-MS/MS: <138 нмоль/24 год (<50 мкг/24 год) — норма.
- Імунохімія: <276 нмоль/24 год (<100 мкг/24 год).
- Кушинг — UFC підвищений у 2–4 рази або більше; проміжні значення (1–4× ВМН) — потребують другого тесту.
DHEA-S (дегідроепіандростерон-сульфат) — найбільш вікозалежний адренальний стероїд. Орієнтовні референси (LC-MS/MS):
- Чоловіки 20–29 років: 280–640 мкг/дл (7,6–17,3 мкмоль/л).
- Чоловіки 40–49: 120–520 мкг/дл.
- Чоловіки 60–69: 70–310 мкг/дл.
- Жінки 20–29: 65–380 мкг/дл (1,8–10,3 мкмоль/л).
- Жінки 40–49: 32–240 мкг/дл.
- Жінки 60–69: 26–200 мкг/дл.
Адренопауза — фізіологічне зниження DHEA-S на ~10% за десятиліття після 30 років; це не «дисфункція», тому інтерпретувати треба за віковим квартилем, а не за загальним діапазоном. Низький DHEA-S при нормальному кортизолі та збереженій ранковій АКТГ-відповіді — частіше відображення хронічного стресу або старіння, а не показання до замісної терапії.
Співвідношення кортизол/DHEA-S — допоміжний маркер катаболічного зсуву; підвищення співвідношення (низький DHEA-S при відносно високому кортизолі) корелює з хронічним стресом, депресією та катаболічними станами, але не є самостійним діагностичним критерієм.
Безпековий профіль ашваганди: задокументовані ризики та протипоказання
Ашваганда (Withania somnifera) в популярних протоколах подається як «безпечний адаптоген», проте за останні роки накопичились задокументовані випадки гепатотоксичності та змін щитоподібної функції, які вимагають клінічного обережного підходу.
Гепатотоксичність. Серія випадків з кількох індійських центрів описала 8 пацієнтів із моноінгредієнтною ашваганда-індукованою травмою печінки (HILI) за 2019–2022 рр.: домінувала холестатична форма гепатиту, у 5 був попередній хронічний печінковий стан, у 3 розвинувся гострий-на-хронічний печінковий збій із летальним результатом PMID: 37756041. Незалежна серія з Боснії та Ісландії додала ще 2 випадки з RUCAM-оцінкою «probable»: чоловік 36 років після 6 місяців прийому 450 мг ×3/добу та жінка 30 років після 45 днів 450 мг — обоє з підвищеними білірубіном, АЛТ, АСТ, ЛФ та свербежем; клінічне покращення після відміни PMID: 37631044. Польський випадок описав гепатоцелюлярний пошкодження з механічною жовтяницею після 12 місяців прийому, що потребував плазмаферезу PMID: 36900932.
Практичний висновок: ашваганда не призначається при будь-якій активній хронічній патології печінки (вірусний гепатит, НАЖХП у фазі стеатогепатиту, аутоімунний гепатит, цироз). Базовий АЛТ/АСТ/ЛФ/білірубін — перед стартом, контроль на 4–6 та 12 тижнях. Будь-який свербіж, темна сеча, жовтяниця або нудота під час прийому = негайна відміна та повторні печінкові проби.
Вплив на щитоподібну залозу. Подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження ашваганди в осіб із біполярним розладом задокументувало субтильне підвищення Т4 на 7–24% у 8-тижневому інтервалі та нормалізацію субклінічного гіпотиреозу в одного пацієнта; ефект інтерпретується як тиреостимулюючий PMID: 25624699. Це створює дві клінічні ситуації: (а) при субклінічному гіпотиреозі ефект потенційно корисний, але потребує моніторингу ТТГ/Т4 кожні 6–8 тижнів; (б) при еутиреозі з тенденцією до високого Т4, при субклінічному гіпертиреозі, хворобі Грейвса, токсичному вузлі або під час прийому левотироксину — ашваганда може провокувати медикаментозний тиреотоксикоз і призначатись не повинна без ендокринологічного контролю.
Інші протипоказання. Вагітність (теоретичний абортивний ефект, відсутність даних), лактація (відсутність даних), автоімунні захворювання у фазі активності (можлива імуностимуляція через Th1-зсув), одночасний прийом імуносупресорів (циклоспорин, такролімус, біологічна терапія), седативних і барбітуратів (потенціювання ГАМК-ергічного ефекту), цукрознижувальних і антигіпертензивних (адитивна дія, ризик гіпоглікемії та гіпотензії).
Тривалість. Більшість РКД обмежені 8–12 тижнями. Безперервний прийом понад 6 місяців не вивчений; раціональний цикл — 8–12 тижнів прийому + 4 тижні паузи, з повторною оцінкою симптомів.
Моніторинг під час протоколу відновлення: що вимірювати і коли
Протокол відновлення осі HPA — це 3–9-місячна інтервенція, ефективність якої треба об'єктивізувати, інакше пацієнт залишається у симптоматичній петлі без чіткого прогресу. Нижче — мінімальний набір біомаркерів та клінічних інструментів із рекомендованими інтервалами.
Базова панель (тиждень 0):
- Ранковий кортизол сироватки (07:00–08:00) + АКТГ.
- DHEA-S (для віковозалежної інтерпретації).
- Загальний аналіз крові, феритин, 25(OH)D, ТТГ, вільний Т4, вільний Т3.
- Метаболічна панель: глюкоза натщесерце, HbA1c, інсулін, ліпідограма, печінкові проби, креатинін.
- Артеріальний тиск лежачи та стоячи (ортостатична проба).
- Валідовані опитувальники: PSS-10 (Perceived Stress Scale), PHQ-9 (депресія), GAD-7 (тривога), ESS (Epworth — денна сонливість), Pittsburgh Sleep Quality Index (PSQI).
Проміжна оцінка (тиждень 6–8):
- Опитувальники PSS-10, PHQ-9, GAD-7, PSQI — для трекінгу динаміки. Клінічно значуща зміна — ≥30% зниження бала або перехід через категоріальний поріг (наприклад, PHQ-9 з 15 на 8).
- Якщо призначалась ашваганда — печінкові проби (АЛТ, АСТ, ЛФ, білірубін).
- При прийомі ашваганди в пацієнта з тиреоїдним анамнезом — ТТГ та вільний Т4 PMID: 25624699.
Повторна повна оцінка (тиждень 12–16):
- Повторний ранковий кортизол + АКТГ.
- DHEA-S.
- Печінкові проби (при тривалому прийомі будь-яких трав'яних препаратів).
- ТТГ, вільні Т4 та Т3.
Критерії клінічно значущого покращення:
- Підвищення DHEA-S щонайменше в межах вікового квартиля.
- Зменшення PSS-10 та PHQ-9 на ≥30%.
- Відновлення ортостатичної переносимості (різниця САТ лежачи/стоячи <20 мм рт. ст.).
Червоні прапорці протягом моніторингу:
- Падіння ранкового кортизолу <140 нмоль/л (<5,1 мкг/дл) при низькому АКТГ — підозра на вторинну надниркову недостатність, направлення для тесту стимуляції PMID: 26760044.
- Поява гіперпігментації, втрати ваги, гіпонатріємії — підозра на первинну надниркову недостатність.
- Поява характерних кушингоїдних ознак при «нормальному» кортизолі — повторне тестування з UFC та нічною супресією PMID: 18334580.
- Зростання АЛТ/АСТ >3× ВМН під час прийому ашваганди — негайна відміна PMID: 37756041.
Без об'єктивного моніторингу будь-який «протокол відновлення осі HPA» залишається на рівні самозвіту, який не дає змоги відрізнити справжню ремоделяцію нейроендокринної регуляції від плацебо-ефекту або природної регресії гострого стресу.
Джерело: Кортизол і наднирники: чому «втома наднирників» — це не діагноз, а реальна проблема — universum.earth. md_pereligyn — Перелыгин Владимир Игоревич.
